Кохання їй здавалось казкою,
Рожевим — вечір, коні — синіми.
І незнайомкою під маскою
Ховалась ніч. Але не винні ми,
Що марево своєю владою
Всіх перехожих робить принцами.
І це не є якоюсь вадою,
І не здається дивним в принципі.
Та гасли кольорові блискавки.
Навколо — чорно-біла графіка.
В той день зірки висіли низько так
І вибивалися із графіку.
Сльозами із очей без просвіту
Текли плоди гіркого досвіду.
- Наступний вірш → Олена Балера – Розтало снігу покривало
- Попередній вірш → Олена Балера – Чогось чекаю, сподіваюсь
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші