Нам неземна, нетлінна ейфорія
Заповнить враженнями новий день.
На зламі обрію яскраво заясніє
Рядок ще не проспіваних пісень.
І сонм думок, пов’язаних з майбутнім,
Із марева доносить вітер снів,
А світлі згадки вражень незабутніх
Залишаться у пам’яті без слів.
Житття, що рухатись не перестане,
Не вистачить, здійснити щоб усе,
Воно лиш навантаження несе,
Воно, неначе сніг, колись розтане.
Та десь у підсвідомості ще діє
Незламна сила, що ім’я їй – мрія.
