Незламна сила, що ім’я їй – мрія
Нас змушує всечасно йти вперед.
Із нівідкіль народиться надія,
Гіркий напій нам здасться, наче мед.
І як метелик крильця опікає,
Та, чудом загинувши, летить,
Відчути знову щоб священу мить,
На цьому зупинитись не бажає,
Так ми, йдучи крізь простори пітьми,
Шукати світло не втрачаєм волі.
І дивно, що ж тримає нас у полі,
Де вічний холод, віхоли зими?
Глибинна мудрість всім відомих фраз
Повідає: всьому причина в нас.
