Пізнає, осягне химерний стан
Лиш той, хто був із вічністю на “ти”,
Хто білш не відчуває болю ран,
Хто вже давно порушив всі мости,
Без щастя, без майбутнього живе,
Без посмішки єдиної і сліз,
Кого вже не вітає все живе,
Хто з висоти кидає погляд вниз,
Хто вже не має вороття назад,
Хто чашу яду випив вже до дна,
Це той, – кому загибель не дана.
Один із них – засмучений Пілат
Дві тищі літ несе, як в паланкіні,
Весь жах буття і вічності й донині.
