Сонце за хмари сховалось,
Промені гасять дощі.
Невиліковні, здавалось,
Рани людської душі.
Що ж їх тримає в світі –
Мрійників і гравців –
Тих, кому теплий вітер
Свій пропонує спів,
Тих, кому світлі далі
Маревом постають,
Тих, кому всі печалі
Яди у серце ллють?
Всесвіт дає їм сили
В тиші слова почуть,
У неземні небосхили
Думкою поринуть.
