Весь жах буття і вічності донині
Залишив відтиск у його очах.
Безмежний, невичерпний смуток – страх
Його тримає в зоряній долині.
Нестерпний холод незмних пустель
Він відчуває кожен день буття.
Під ним підлога із небесних стель,
І ні на мить немає забуття.
Нема його ні ввечері, ні зрання.
Це через те, що він безсмертним став.
Його спіткало тяжке покарання
За те, що вчасно він не розпізнав,
Що мудрість слів месії в Палестині
Так легко рушить розуму святині.
