Я хвилинами відстань вимірюю,
Течією в майбутнє пливу
Наодинці з єдиною мрією –
Утриматися на плаву.
І не видно сонця зображення,
І дощам не видно кінця,
Інавколо натовп ображених –
На човнах відсутні місця.
Лабіринти тут не будуються,
Для тунелів потрібен ґрунт.
Я іду по уявних вулицях
І в душі назріває бунт.
Всі дороги розмиті зливою,
Все міраж – видіння сумне.
Тут не можна ставати вразливою,
Бо надія покине мене.
