Життя і смерть… Чи є межа?
Як таємниця, путь чужа.
Душа об плити, як об лід.
Чи відтворити ж це як слід,
Запам’ятавши роль нову?
Чи краще вмерти наяву?
Не помирай, акторе, стій!
Хто ж донесе юрбі людській
Пекельних мук нестерпних сонм,
Як плачуть музи в унісон?
- Наступний вірш → Олена Балера – Кохання – це найкраща мить
- Попередній вірш → Олена Балера – Торкнувся сніг зеленого ще листя
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші