Зірок вогні, небесних сяйв фонтан
І ряд світил в космічній порожнечі.
І між планет нетанучий туман
Застелить димом навкруги всі речі.
І через це неткане полотно
Ми бачим світ – неясні ці картини.
Напевне зрозуміло лиш одно:
Що повністю завіса ця не сплине.
Відкинем вбік всі спогади гіркі,
Життя прекрасне, хоч не в ідеалі.
Приречені по ньому плити далі
У хаосі буття ми, як зірки,
І навіть вся сваволя й мудрість року
Не осліплять, не затуманять око.
