Олена Матушек – Нанесло на небо: Вірш

Нанесло на небо,
Нанесло повно
На голубе небо
Білої вовни.
Ходить Парка-прялка,
Вибирає ретельно
Найбілішу нитку
На своє веретено.
Найбілішу нитку
На блакитнім полі
Вибирає Парка
Для моєї долі.
– Ой ти Парко-прялко, –
Я веду розмову,–
Я не хочу білу,
Хочу кольорову,
Щоб цвіли барвисто
Радості і болі
На моєму чистім
Полотні долі.–
Та сміється Парка:
– Ет, була б охота,
Кольори, дівчино,
То твоя турбота… –
…І пливуть по небу
Голубим човном
Величезні скирти
Білої вовни…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олена Матушек – Нанесло на небо":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Олена Матушек – Нанесло на небо: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.