Олена Матушек – Політ освятивши собою: Вірш

Я – зірка летюча,
Я – зірка летюча,
Я – зірка…
Впаду у долоні твої
Прохолодно і гірко.
І вся спалахну,
І вернутися в небо не зможу…
А може, в долонях я душу свою відморожу?
1 стану сніжинкою,
Потім – крижинкою стану
1 вже не розтану,
Ніколи уже не розтану
І не повернуся у небо, туди, де літають…
Замерзлу крижинку
Долоні твої затискають,
1 не відпускають,
1 не відчувають, холодні,
Що зірка летюча крижинкою стала сьогодні.
А завтра…
А завтра, політ освятивши собою,
Обернеться раптом
сльозинкою
голубою…