Олена Матушек – Телефон довіри: Вірш

Перша телефонна служба довіри почала діяти у Москві.

Серед ночі,
Серед холоду квартири,
Коли світ летить кудись у темноту,
209-90-04,
Відгукнися, увійди і порятуй!

209-90… Я не знаю,
Я собі оце ніяк не доведу:
Як же так – людина космосу сягає,
А своїй душі не може дать ладу?

209-90-04,
Що зарадить може твій всесильний слух,
Коли раптом в когось вкрадено довіру,
Коли зраджує когось найкращий друг?

209… Тихо крутяться пружинки,
Цифри мовкнуть, повні таїнства свого,
Тільки входить в темноту порожню жінка
І чекає не поради, а… його.

Та виходить в темноту печалі серце,
На орбіту власних болів і образ…
209-90… Ти не сердься,
Я тобі про щось веселе.
В інший раз…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олена Матушек – Телефон довіри":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Олена Матушек – Телефон довіри: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.