Олена Матушек – Висоти інколи здають: Вірш

Висоти інколи здають…
Буває, що здають без бою,
Не захищаючи собою
Великих справ велику суть.
Та у житті – як на війні:
Висот маленьких не буває.
Душа лякливо відступає –
Лишає висоту вини.
А там бувають часто – друзі,
А там бувають – прапори…
А ми до кращої пори
Відсиджуємось в лісосмузі.
Хоча ми маєм на меті
Ту висоту колись відбити…
Але воднораз відступити –
Закони зрушити святі.
Бо є висоти із висот,
Які в собі несем незримо…
Бо починається Народ
З малої висоти – Людина.