Посвята пам’яті А. С. К-ча, що поліг на війні 1876 года.
На полі честі він лежав,
Де протекли річки криваві;
Уповні літ він помирав,
Та в повній, бездоганній славі.
Сестра юнака молодого
Та милосердна узяла,
Втирала кров з чола блідого,
З сльозами річ к ньому зняла:
«Ти помираєш, чесний брате!
Спостигла смертная пора!
Твоя ж заплаче бідна мати,
Дружина мила чи сестра.
Та скажуть рідним, що на полі
Чужім не марно згинув ти:
З крові твоєї щастя, долі,
Братерства виростуть цвіти!»
