Віє вітер, повіває,
Крізь свитину провіває,
Снігом в очі дрібно сипле
І потроху щічки щипле.
— Та дарма, — мовля хлопчина, —
Дошкуляє хай свитині…
Вітру вже я не боюся
Та й морозу не корюся!
- Наступний вірш → Олена Пчілка – Додому
- Попередній вірш → Олена Пчілка – Морквяний вояк
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)