…Вже ж у любому куточку
Змінилося все!..
Он кучері з верби рясні
Вітерець несе
По узгір’ю на змокрілий
Холодний пісок;
Зажурився, засмутився
Унизу й ставок:
Похмурую, невеселу
Думоньку гада,
І здіймається під вітром
Темная вода;
Хитаються очерети,
Лози самотні
Ронять в воду, наче сльози,
Листочки дрібні…
- Наступний вірш → Олена Пчілка – Безконечна пісенька
- Попередній вірш → Олена Пчілка – Як швидко літо проминуло
(Оцінок ще немає)