Ой, не знаю, що то за причина —
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться,
Як безжурний вітрогон-xлопчина.
До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.
І сама я на ногах не встою,
Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами —
Бо хлопчина не дає спокою!
Аналіз вірша “Радість” Теліги
Вірш написаний у 1929 році. Це був період пожвавлення національних рухів, при цьому активних репресій ще не було. І це відчувається з оптимістичного настрою поезії.
Головна ідея твору ‒ оспівування оптимізму. Людина повинна бачити позитив, знаходити привід для бадьорості у будь-якій ситуації.
Вірш належить до громадянської лірики, яка демонструвала відродження духу українського народу.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «безжурний», «міські», «похмурі»;
- Порівняння ‒ радість «як… вітрогон-хлопчина», стан душі ‒ «ніби поле стелиться», «ніби зникли»;
- Протиставлення ‒ щасливий, веселий та безжурний настрій ліричної героїні протиставляється похмурому місту;
- Персоніфікація ‒ «радість тулиться»;
- Метафора ‒ «козачка вдаряю», «хлопчина не дає спокою», «пролітаю між людей».
Твір насичений символікою:
- Хлопчина-вітрогон ‒ символ активності, здоровʼя, авантюризму;
- Місто ‒ символ стабільності, спокою, певної байдужості;
- Авто і мотоцикли ‒ технічний прогрес;
- Поле ‒ свобода;
- Метелиця ‒ стихія, активність, яку ніхто неспроможний контролювати;
- Мур ‒ захист, відособленість.
Радість представлена у вигляді хлопчини. Поетеса ‒ жінка, відповідно природно, що її цікавлять і надихають на оптимізм чоловіки. Місто похмуре й заклопотане. З одного боку це вказує на зайнятість всіх людей. З іншого боку, нагадаємо, що і Україна, і вся практично Європа зовсім недавно пережила низку революцій і Першу світову війну. Відповідно причин для раптової радості у людей було небагато. І це поглиблює контраст між душевним станом ліричної героїні і похмурістю міста.
Образ ліричної героїні, хоч не описаний детально, вийшов виразним. Вона у місті приїжджа («до міського руху ми не звикли»). Тому радість може пояснювати і новими враженнями, і передчуттям нових перспектив, і тим, що людина з села живе за природними потребами, у неї є причини радіти кожен сезон ‒ гарним сходам, буянню рослин, цвітінню, врожаю, відпочинку після здорової праці. Дівчина не тільки весела та щаслива, але й активна ‒ вона «пролітає між людей». Це вказує на символічне вливання до спокійної та стриманої міської інтелігенції позитивно налаштованих нових людей.
Поява щасливої і радісної людини впливає на все місто. Недарма лірична героїня не приховує свого стану, «козачка вдаряє попід мурами». Мур ‒ один з символів старовинного великого міста, і символічно, що саме місце біля нього дівчина обирає, щоб ділитися своєю радістю зі світом.
