Білу ніч, як кришталь, дзвінку
Крик ракети прорвав.
Небо все у кривавім вінку,
В терновім вінку заграв.
— Хлопці,
Кому з нас сьогодні вмирати? —
Питається хтось із нас.
Мовчки бредуть білі халати.
Крик ракети погас.
Звиклі до крові, на все ми готові.
До смерті втоптали шляхи.
Ми знаєм — нам буде у праведнім слові
Прощено всякі гріхи!
