Був я в середні віки капітаном.
Пропадав по тавернах веселих.
І ще не дослідженим океаном
Сміливо я плив на хистких каравелах,
І відкрив я, упертий, мої острови,
Де ні воєн, ні сліз не було, ні крови.
Первісного неба краса полуднева,
І вітер, і сонце, й зелені дерева!..
Коханка моя на імення Людмила
Там щастя зі мною бурхливо ділила.
В столітті двадцятім, відроджений знов,
Шукать острови ті я, впертий, пішов.
Але їх немає, немає й сліда!
На їхніх широтах — кривава вода!
- Наступний вірш → Олесь Гончар – Мужні прострелено крила
- Попередній вірш → Олесь Гончар – Нині ти не впізнала б мене
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші