Це було десь —
Байдужі пожежі, ніч, канонада.
Доблесть, як епос. І зрада.
І ліс, просякнутий кулями ввесь.
Це було десь.
Шмигнули в деревах чужі силуети,
Блиснуло, свиснуло вістря багнета.
А клич, мов ракета, звивавсь до небес.
Це було десь.
Ревла, стугоніла смертельна темрява.
Де впала зоря — народилася слава
В здриганні осяяних рідних берез.
Це було десь.
- Наступний вірш → Олесь Гончар – У муках, у битвах я, серцем вразливий
- Попередній вірш → Олесь Гончар – Скажи, яку, Іудо, плату
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші