Поля навкруг мене. Жита попід руки.
Забуду про війни, забуду про муки,
Про дим у воронках, нудоту від крові,
Смерть лейтенанта мого на півслові,
Коли ми ходили на штурм бліндажів,
Коли шматували нас міни чужі.
Знов слухаю степу я срібні пісні,
Знов чую, як пахнуть святі полині.
Марево бачу: отари овець
На обрії йдуть, водяні, навпростець.
Живий я!
- Наступний вірш → Олесь Гончар – Маріння
- Попередній вірш → Олесь Гончар – Ранець візьму на плечі
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші