Чорною кішкою ніч перебігла дорогу
Зблиснули очі її як ліхтарик сумний
Тіні півтіні чвертьтіні хапають з-за рогу
Люди півлюди чвертьлюди вертають з війни
Зорі пронизують душу тонкими голками
Місяць – як серце – здригнувся і почервонів
Скільки людей перетворено в цвинтарний камінь!
Тиша тепер не помре від ранкових вогнів.
