Дід Андрій — сам не свій:
налетів на нього змій,
чорноокий,
лютий,
у кросівки взутий.
Каже змій: «Тепер Андрій
полоненик зовсім мій!»
«Ич який! — гукнув Андрій, —
маю кий — виходь на бій!
До страшного бою
стану із тобою!»
Як схопив Андрій кийка —
Битва сталася б’ючка.
Змій утік в таксівку,
загубив кросівку.
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Їхав віз через ліс
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Про тиранозаврів та їжу
(Оцінок ще немає)