Завелись на підвіконні білі голуби
І сніги не можуть сонні звести голови
А у небі видно знову в осяйнім саду
Ніби кульку ялинкову різдвяну Звізду
У будиночку навпроти вікна аж скляні
І мурчить як добрий котик сніг в дзвінкому сні
Обнялися біло-біло липа й верболіз
І на душу щось набігло
світле аж до сліз
