електромобіль по лісу
віз Алісу і валізу
каже він:
по стежці лізу
не пихчу
везу валізу
то угору
то донизу
то поблИзу
то по хмизу
крізь сучки, калюжі й мох –
я працюю за сімох!
а всередині салону
віз валізу він червону
на ній ручки, штучки, стрази
червоніли від образи:
коли я служила Лізі
то жилося, як валізі –
то у Ніцці, то у Пізі
то на ніч у Симеїзі
а тепер колоди й мох –
я страждаю за сімох!
а Алісі добре в лісі
все що треба – у валізі
в неї хліб
в неї сіль
в неї електромобіль
їде собі та й сміється
все їй радісним здається
їде собі через мох –
і співає за сімох!
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Мишка
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Про кротів