Маю амфори і корали я,
Море темне, грозі у тон.
Обіймає гарячу талію
Струнко складками мій хітон.
Соком напнуті виноградини,
Вітром кручений сад маслин –
Маю все. Та чомусь не рада я,
Десь до скіфів подався він.
Мовкне круча, де нам стоялося
В ночі зоряні без зажур.
Сотні місяців розбивалися
Об кипучу морську межу.
Густо ткалися східні пахощі
У повітрі тонкім-тонкім.
І сміялися від запаморочень
Наші погляди нетривкі.
Шепотів мені щось вогнисте ти,
Хвилі бгалися у табун.
Як прощалися біля пристані –
Впала каменем у журбу.
Попливли на чотири сторони
Кораблі, мов сухі листки.
Пошматоване серце штормами
Як вітрила твої хисткі.
Обіцяв мені (щоб не мучилась) –
Повернуся за рік чи два…
Полохливо цвітуть під кручею
На стеблинках твої слова.
