І. Г.
Коханий мій залишив квітку
Як білий промінь на стеблі
А сам пішов на край землі
Чи може навіть на край світу
І листя падало надбите
Йому услід. Не по слідах
А трохи повз. І тінь руда
Сувору креслила орбіту
По тій орбіті йти мені
Крізь невимовно марні дні
І знають тільки Сили Вищі
Якщо, дай Господи, дійду
І не впаду, не пропаду –
Навіщо йти було, навіщо.
