Котик пік оладки,
в нього білі лапки,
вушка золотисті,
мордочка у тісті.
Спершу взяв з долівки
пляшечку олійки.
Потім із полиці —
дрібочку кориці.
Потім сів на ґанку
почекать Іванку —
щоб Іванка мила
жабці подзвонила:
бо голодну жабку
стало котку жалко.
Хоче жабку звати,
щоб почастувати.
