Олеся Мамчич – Міф: Вірш

Як мені сумно як
Тужно
Як мені брате
Сутужно

Зірку – в косинку
Зірку – в рукав
Як волосинка
Гнеться ріка

Срібна вона чи сива –
Не запливи, не потони
Хвилі пливуть курсивом
Від глибини до глибини

Берег чужий – з точок
Цяток піску, берег рудий
Пообросли місточок
Лебеді мов квіти води

В інший же бік – марево
Зелень ясна пахне життям
Пишне од птиць дерево
Там.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олеся Мамчич – Міф":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олеся Мамчич – Міф: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.