Наша чашка миє вуха,
щоб вдягнути капелюха
і піти у гості,
де виделки гострі
й чайники кирпаті
влаштували паті.
Швидко сковорідки
вимили борідки.
Та ще й кралі-ложки
причесались трошки.
Ось лише у люлі
плачуть дві каструлі —
бо вони, пузаті,
залишились в хаті,
адже їхні кришки
захворіли трішки.
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Сад ботанічний
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Упіймав Тьома сома
(Оцінок ще немає)