Проповзли, як два вужі,
два пакетики-бомжі.
Їхній затишний смітник
довго був – та раптом зник.
– Казна-що, а не життя, –
сумно скаржилось сміття.
Побурчало,
погуло,
і на лавці спать лягло.
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Всі звуки світу
- Попередній вірш → Гомер – Іліада: Пісня 11
(Оцінок ще немає)