Прикордонні стовпи миготять і розмічують простір
Де багато держав там багато колючих дротів
За перетин кордону у думці як мінімум розстріл
А як максимум розстріл наступні дванадцять життів.
За кордоном дерева і квіти і сонце інакші
Там нема ні Чорнобиля ані бандюг за кермом
І маніжки, шкарпетки люксовіші – словом – не наші
А в людей на очах не болить пострадянське більмо.
Тут у нас на майданах в цивільному йдуть солдафони
Каґебешне минуле над ними як карма висить.
Я вертаюся в тугу, неначе в Аїд Персефона
Та від цеї землі мене можна лише відкусить.
