Висне небо синє
синє, та не теЯ. Щоголів
В небі синьо-синьому
Літо проліта
В пальтечку осінньому
Золоті міста
Боже, як же солодко
Осінь зачерпнуть!
Поламалось золотко,
Притрусило путь
І від того світяться
Стежка – і дівча
І найтонша китиця
В лісі як свіча
І неначе зломлені
Тягарем роси
Тепло-теплі промені
Падають з осик.
