В житті все страшно і натурально
Реальність мерзне до стану льоду.
Кидаєш долю як карту гральну
Але не знаєш, чи в ту колоду.
А грати знову – рулетка з кольтом:
(Життя єдине – єдина жменя).
Найближчим зорям бракує вольту
Щоб здичавіти твоїм натхненням.
А тим що далі – бракує слуху
Аби покласти тебе на ноти.
В житті буває занадто глухо
Коли вже й мрії
в банках
як шпроти.
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Життя
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Прикордонні стовпи
(Оцінок ще немає)