Варила Варочка узвар,
узвар пахтів, немов димар,
не видно стало Варку –
а видно тільки хмарку.
Окропу Варка долила,
і трохи хмарка підросла,
і вже аж парко Варці,
немов у мультиварці.
Коли сипнула Варка груш –
окріп скрутився, наче вуж,
а потім чхнув,
а потім зблід,
а потім вигнувся, як кіт,
а потім насварився,
а потім доварився.
- Наступний вірш → Степан Олійник – Як малий Федько бився з великим цапом
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Мишка
(Оцінок ще немає)