Я вірю глибоко і гостро
Одухотворені обличчя
Здається майже ліхтарі
І мовби янголи виходять
Зі стін музейної Софії
І мовлять: знову буде храм!
Дівчатка білі як хмаринки
Несуть почате ледь дитинство
В руках як в келихах тонких
І кожен промінь стільки світла
Кладе на місто худорляве
Що кожен камінь має смисл
