Знають усі діти,
як потрібно ревіти.
Наприклад, шукаєш тата,
який щойно сів читати,
і кажеш стонадцять разів:
“Ох, я б цукерочку з’їв!”
Якщо ж узятись за маму,
то слід ревіти помалу:
годинки з три, припустімо,
неголосно – та постійно.
Головне спинитися, поки
не взяла мама руки в боки.
Якщо ж перед вами бабуся –
то радити щось боюся:
одній достатньо й сльозини,
а в іншої прут з лозини.
А дід?
Поскиглити діду
краще після обіду,
коли він дрімає напів
і ще немає батьків.
На вулиці, де живу,
я найкраще реву!
Одне лиш не розберу –
як переревіти сестру.
- Наступний вірш → Олеся Мамчич – Про страховиськ
- Попередній вірш → Олеся Мамчич – Різдвяна колядка
(Оцінок ще немає)