1
Я не знаю скільки проживу
Скільки ця душа проносить тіло
Вверх і вниз начорно і набіло
Скільки раз топтатиму траву
Поведу свої сліди туди
Де без мене хтось про щось не знає
Де без мене все ж когось немає
Де земля так спрагла на сліди
Може там знайду собі розраду
І в пахучім вітті винограду
Може висне і для мене плід
А потому попрямую в небо
І заплаче син чи може небіж
І росою вкриється мій слід
2
Поволі пишеться і туго
Як через сито цідиш мед
І оминає кожним другим
Тебе життя. А ти вперед
Ідеш по крапельці нескоро
Сама в собі ростеш мов сад
І вже не страшно дертись вгору
А страшно падати назад
