Де це було: в раю чи на Гаваях?
Звідкіль беруться ці видіння милі?
І досі сниться: човен наш гойдає,
Мов лагідна рука — колиску, хвиля.
Вечірнє сонце квітне, мов троянда,
М’які пасати сонні пальми будять.
Мрійливих квітів запашні гірлянди
У тебе на міцних засмаглих грудях.
Розкішно й тихо млявий день конає,
Зітхає моря теплого безмежжя,
І тільки серце, серце калатає,
Немов тамтам з п’янкого узбережжя.
Де це було: в раю чи на Гаваях?
Хто розжене ці пристрасні тумани?
Мене і досі ніжно зігріває
Забуте сонце тих країв незнаних…
