Повний місяць, срібна вість від тебе,
Вмочить губи в синє молоко.
Тихше, земле, на арену неба
Вийшла ніч у зорянім тріко.
Як дитинно сплять спокійні ниви!
Млосно мріє плетиво доріг.
Літній вечір левом рудогривим
Ляже їй, усміхненій, до ніг.
І до ранку сторожко-вродлива
Під аплодисменти сонних лип
Буде пестить вечорові гриву
Ніч-циркачка, затаївши схлип.
А коли застогне сич востаннє
І роса на трави упаде,
В пащу рудогривого світання
Голову сміливо покладе.
