Розхлюпав серпень кволу акварель,
Гойдають небо жовті щогли сосен,
Ліс вирушає в путь, мов корабель
До берегів архіпелагу Осінь.
А трави ще по-літньому духмяні,
Ще не вдягли дуби осінніх риз,
Лише вітри, немов матроси п’яні,
Цноту зривають з молодих беріз.
І гриб, набравши в капелюх води,
Припав до ніг сосні, немовби паж,
Я знаю, знаю: перші холоди
Візьмуть пожовклий ліс на абордаж.
Забуде листопад примхливі чари,
Бо чарувать уже не стане сили.
Вітри-розбійники, вітри-корсари
Обірвуть непокірливі вітрила…
