Старі напіврозгадані таблиці!
Німі літописи звитяги й мук !
Хай оживуть шумери темнолиці,
Хай із руїн підніметься Урук.
Далеко десь знеможені дерева
Ламаються від пристрасті ліан,
І стоголоса кличе даль рожева,
І кличе зачарований Ліван.
І вже не Гільгамеш, а я затято
Через ліси ліванські йду і йду,
А поряд, напівдикий і завзятий,
Крокує мій товариш Енкіду.
Ми ворога зустрінем на світанку
(Прадавній ліс не захистить його),
І дивну квітку, мов прекрасну бранку,
До міста ми заберемо свого.
І що там кров і стріл залізних злива,
І що там біль пекучий свіжих ран,
Коли покличе далина мрійлива
І відгукнеться казкою Ліван.
