Світло місячне ковзає по ліані.
Шепіт крабів. Вологий пісок під щокою.
Крик далеко-далеко десь в океані.
Крик нічий. Він вчувається нам з тобою.
Крик нічий. І хто йому допоможе?
Капітани, від музики неба п’яні?
Мовчазний, неосяжний, далекий Боже!
Чи Тебе пригадують згублені у тумані?
