Від вересня втомився тихий сквер.
Яка й коли його приспала фея?
І осінь, мов рудий ердельтер’єр,
Гасає по засмучених алеях.
Від вересня втомилася душа,
Від золота дерев втомились очі,
І день, немов сполохане лоша,
Тремтить в передчутті німої ночі.
Замріявся напівпритомний сквер,
Він знає: незабаром буде сніг.
І вересень — рудий ердельтер’єр —
Стомився і приліг мені до ніг…
