Я знову не зуміла все сказати,
Я кинула слова напризволяще,
І вечір ідолом вилицюватим
Похмуро зазирнув до нас у хащу.
А стежка бігла поміж темних круч,
І був нам день суддею й охоронцем,
Та сутінки вхопили голіруч
Таке маленьке золотаве сонце.
Іди! Мені пісні, тобі Валгала.
Ми згубимось у вечорових далях,
А все, що я сьогодні не сказала,
Ти прочитаєш завтра на скрижалях.
