Ольга Пахльовська – О, повернись: Вірш

О, повернись, якою Ти була
Сто літ тому, і тисячу, і вчора!
…отруйні ріки вбрід перебрела
І княжі тіні похилили чола.
Ти — Русь. Ти давня. Київська, ще та,
Чий меч святили у соборах Лаври,
І на рельєфах древнього щита
Світився горем профіль Ярославни!
Був вітер — сторож всіх твоїх границь,
Був теплим дух великих медозборів,
І темним — пурпур княжих багряниць,
І світлими хрести Твоїх соборів!
Невже ж до нас Твій голос не озветься,
Коли нащадки ходять по гробах?!
На тій землі, де зводили фортеці,
Тепер стоїть бетонний саркофаг.
Уламки смерті робот підмітає.
І квітки вже жахається бджола.
Спитай в Дніпра — чи він ще пам’ятає
Тебе таку, якою ти була?
О, як за все, що зроблено, простити?
В яких віках засне оця біда?
…Приходив князь. Хотів киян хрестити.
Але була вже мертвою вода.