Біжить у яр вода,
біжить вода і сріблом ллється,
над нею дівчина сміється,
розкішна, молода.
Голубко, не втікай!
Скажи мені ту гарну казку
про радощі, дівочу ласку,
скажи про тихий рай!
Ах, казочка моя!
Я чув її, а де, не знаю,
забув і з туги заниваю,
і рад би вмерти я.
З водою поплисти
в далекий світ, щоб не тужити
або тут серденько зложити,
квітками зарости.
Шуміли би ліси,
шуміли би мені діброви
про чари вічної любови
і вічної краси.
- Наступний вірш → Андрій Малишко – Спіноза
- Попередній вірш → Осип Маковей – Ти – як сон
(Оцінок ще немає)