Я рад би все забути,
що трапилось мені,
і знову хлопцем бути
у рідній стороні.
Нехай би жив і бідно,
та знав уже свій шлях —
і вік провів свобідно
при плузі на полях.
А так я загубився
і плакати дарма:
від роду вже відбився,
і вороття нема.
- Наступний вірш → Осип Маковей – Чудо
- Попередній вірш → Оксана Лятуринська – Встелю килимом ослін
(Оцінок ще немає)