…від рідних їм по долі українців
Вітаємо тебе, гіркий, далекий краю,
Повитий горами, порізаний річками,
Облитий моря синього прозорою водою.
Укритий, наче рай, зеленими садками!
Хоч і чужий ти нам, та рідний по тій долі,
Що споконвіку нас на світі доглядала;
В старовину сіду на наше рідне поле
Якого тільки ворога вона не засилала!
У нас тут, по степах, товклися всякі орди –
Носились половці, ногайці, татарва;
А твій край мучили вестготи і бургунди,
Остготи й франки нищили, немов та сарана…
І ми пішли; ми рвались до розвою,
Нічийого не заїдаючи життя;
Ми – дужі вірою та правдою святою –
Несли любов свою в всесвітнє бороття…
Не за горами-то вже сонце правди
І незабаром займеться, над нами сходе світ!
Він бовваніє вже… Прийми ж від нас, народе
Чужий, та рідний долею, братерський наш привіт!
