Дзвінкий твій голос, мов струна,
До мого серденька доходе.
В душі самотній підійма
Мої забуті давні годи.
Тоді, як серцем молодим
Я слухав тута інші речі
Про щастя людське… Ох, не ним
Тоді тут билось моє серце!
Другая, іншая мана
Мене до себе, знай, манила
В той стан, де воля дорога
Свої вимахувала крила…
Тепер те зникло, зацвіло,
Немов сухар в льоху, в темноті,
І радість серце позбуло
В нерідній та нудній роботі.
Пропали гордії гадки,
Поникли дорогі надії,
І, мов пустоцвіт, одцвіли
Мої тут літа молодії.
Я не журюсь за тим, дарма!..
А тільки серце жаль прониже,
Якщо-то красная весна
До нас не вернеться вже більше.
Та ні! ще вернеться вона…
Порукою – твоя тут мова
І голос дзвінкий, як струна,
Готове серце до любові!
Дзвони ж ти ним! хай голос твій
До мого серденька доходе,
В душі нерадісній, сумній
Здіймає давні мої годи!
